Нормування питомих витрат ПЕР на підприємстві.

Крім питань складання та аналізу паливно-енергетичних балансів підприємства, важливою складовою базового методичного забезпечення енергетичного менеджменту та аудиту є нормування питомих витрат ПЕР та виявлення і усунення їх втрат. Ці питання, а також методи оцінювання ефективності енергозберігаючих заходів.

1. Загальні принципи нормування.

Нормування питомих витрат ПЕР — це процес встановлення об’єктивно необхідного обсягу їх споживання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг (ПРП) у конкретних умовах суспільного виробництва.
Нормуванню підлягають усі витрати ПЕР як на основні, так і на допоміжні виробничі процеси, включаючи втрати енергії. Норми визначаються, як правило, на натуральну одиницю кожного з видів товарної продукції (робіт, послуг), або на окремі технологічні процеси виробництва. Вони розробляються з урахуванням упровадження організаційно-технічних заходів (нової техніки, нових технологій (процесів і операцій) на запланований період, застосування економічніших видів сировини і матеріалів, а також з урахуванням завдань щодо економії).
На рівні конкретного виробництва, як правило, встановлюються норми витрат ПЕР окремо на ПРП кожного виду. На рівні підприємства можуть встановлюватися укрупнені норми витрат ПЕР на одиницю товарної продукції. До товарної продукції відносяться: основна товарна продукція підприємства; похідні енергоносії, самостійно вироблені підприємством (організацією) і відпущені стороннім споживачам (теплова енергія, кисень, стиснене повітря, вода, холод, тощо); напівфабрикати; товари народного споживання та всі інші види робіт і послуг для сторонніх споживачів.
Витрати ПЕР комунально-побутового характеру, на будівництво та капітальний ремонт споруд, пусконалагоджувальні та дослідні роботи тощо, якщо вони мають допоміжний характер щодо основної продукції, враховуються окремо.

2. Класифікація норм

За ступенем агрегації норми питомих витрат ПЕР класифікуються на індивідуальні та групові. Індивідуальною називається норма витрат одного (кількох) видів ПЕР на одиницю ПРП, яка визначається для технологічних об’єктів (агрегатів, установок, машин) в конкретних умовах виробництва. Груповою середньозваженою називається норма витрат одного (декількох) видів ПЕР на одиницю однойменної продукції для різних рівнів управління господарськими об’єктами (дільниця, цех, виробництво, підприємство, об’єднання, галузь).
За складом витрат ПЕР норми питомих витрат класифікуються на технологічні та загальновиробничі. Технологічною називається норма питомої витрати одного чи декількох видів ПЕР, яка враховує їх виробниче споживання та технічно неминучі втрати, пов’язані тільки зі здійсненням основних та допоміжних технологічних процесів виробництва продукції даного виду. Загальновиробничою називається норма питомої витрати теплової та електричної енергії, яка враховує, крім їх споживання та втрат у основних і допоміжних технологічних процесах також їх витрати на допоміжні потреби (освітлення, опалення, вентиляцію, тощо), пов’язані з виробництвом продукції.
За періодом дії норми питомих витрат можуть бути річними, квартальними, місячними.
Залежно від рівня управління можуть розглядатись норми, орієнтовані на види продукції, на яку вони встановлюються: диференційовані та укрупнені.
Диференційованою називається норма питомої витрати одного чи декількох видів ПЕР, яка визначається для окремого виду (сорту, типорозміру) виробленої продукції. Укрупненою називається норма питомої витрати одного чи декількох видів ПЕР, що встановлюються як усереднена величина для групи виробленої продукції одного виду, але різних сортів (типів, роз­мірів) або для груп виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг різного виду.
Склад норм питомих витрати ПЕР – це перелік статей їх витрат на ПРП, передбачених класифікацією.
Технологічна норма витрат ПЕР на одиницю ПРП включає витрати їх на окремі технологічні операції або на основні і допоміжні технологічні процеси виробництва даного виду продукції і втрати енергії механічним, тепловим, хімічним, електричним.
Групова норма витрат ПЕР в організації (ділянка, цех і т.д.) визначається як середньозважена.
Технологічна норма витрат ПЕР на будівельно-монтажні роботи розробляється на визначений період, за видами робіт для конкретних умов залежно від включених уданий вид робіт технологічних операцій, типів і технічних характеристик механізмів, зайнятих у роботі, кліматичних умов і сезонності, від інших чинників, пов’язаних з умовами перехідного періоду (відсутність замовлень, незавантаженість устаткування, машин, механізмів, їх незадовільний технічний стан, неритмічність завантаження і т. ін.).
До технологічних норм включаються також витрати, пов’язані з міжопе-раційними недовантаженими (холостими) ходами устаткування, розігрівом і пуском агрегатів (після поточного ремонту і холодного простою), гарячими простоями. При цьому витрати повинні прийматися суворо за нормативами, встановленими за нормальних технологічних і експлуатаційних режимів, з урахуванням прогресивних технічних рішень та досвіду.
Загальноцехові норми витрат теплової й електричної енергії включають витрати їх у цеху як на основні і допоміжні технологічні процеси (технологічна норма), так і на допоміжні потреби цеху, зокрема на освітлення, вентиляцію, внутрішньоцеховий транспорт, господарсько-побутові і санітарно-гігієнічні потреби, а також втрати у внутрішньоцехових установках, мережах, трансформаторах.
Технологічні і загальноцехові норми витрат ПЕР використовуються для визначення потреби в паливі, теплової й електричної енергії на виробництво продукції окремими цехами та контролю за раціональним їх використанням.
Загальнозаводські норми витрат палива, теплової й електричної енергії на виготовлення продукції включають в цілому всі витрати на підприємстві як на основні і допоміжні технологічні процеси, так і на загальнозаводські допоміжні потреби.
Загальнозаводські норми використовуються для визначення потреби підприємства в енергоресурсах, контролю за зміною енергоємності виробництва (енергетичної складової у собівартості одиниці продукції).

Типовий склад норм витрат теплової й електричної енергії для промислового виробництва:

І. Технологічні: витрати енергоресурсів на виконання технологічних про­цесів, включаючи витрати на підтримку технологічних агрегатів у гарячому ре­зерві, на їхні розігрівання та пуски після поточних ремонтів (мийні машини та ванни для деталей, зварювальні агрегати, устаткування для гальванічних пок­риттів, агрегати й установки з виробництва стиснутого повітря, насоси, елек­тродвигуни, автобусні і таксомоторні перевезення). До них відносяться також втрати теплової й електричної енергії в технологічних агрегатах і установках.
ІІ. Загальноцехові витрати теплової й електричної енергії включають:
1) витрати ПЕР, що входять до складу технологічних норм;
2) витрати ПЕР на допоміжні потреби цеху (дільниці): опалення, вентиляція цехів, майстерень, окремих помешкань; освітлення; робота внутрішньо-цехового транспорту; робота цехових ремонтних майстерень; господарсько-побутові і санітарно-гігієнічні потреби цеху або дільниці (душові, умивальники й ін.); технічно неминучі втрати енергії у внутрішніх цехових (дільничних) мережах і перетворювачах.
ІІІ. Загальновиробничі заводські витрати теплової й електричної енергії включають:
1) витрати ПЕР, шо входять до складу загальновиробничих цехових (дільничних) норм;
2) витрати ПЕР на допоміжні потреби підприємства: виробництво стиснутого повітря; виробництво кисню; виробництво генераторного газу; водопостачання; виробничі потреби допоміжних і обслуговуючих цехів, ділянок та служб (ремонтні, інструментальні, заводські лабораторії, склади й ін.), включаючи освітлення, вентиляцію й опалення; робота внутрішньозаводського транспорту (електрокари, мотовози, крани, візки, пневматичний транспорт і гідротранспорт); зовнішнє освітлення території;
3) технічно неминучі втрати енергії в заводських мережах та перетворювачах до цехових пунктів.
Одиниці вимірювання норм. Одним з найважливіших питань нормування ПЕР є вибір одиниці виміру норми їх питомих витрат на виробництво продукції (роботу, послугу).
Технологічні норми витрат ПЕР в усіх випадках встановлюються тільки на натуральну одиницю продукції. Разом з тим загальновиробничі норми можуть встановлюватися на ту ж саму одиницю лише за умови випуску однорідної продукції. У деяких випадках витрати енергії доцільно відносити не до одиниці готової продукції, а до одиниці вихідної сировини (на нафтопереробних заводах, молочних комбінатах тощо).
При виробництві однорідної продукції різного типорозміру (продукція прядильних, ткацьких, паперових фабрик, прокатних та ковальсько-пресових цехів, багатьох цехів хімічної, харчової промисловості) доцільно встановлювати норми витрат ПЕР на одиницю приведеної (умовної) продукції, тобто вираженої в натуральних одиницях, але приведеної до якогось типорозміру.
За встановлення диференційованих норм питомих витрат ПЕР обсяг виробництва визначається у натуральних одиницях.
За встановлення укрупнених норм для груп продукції одного виду, але різних сортів (типорозмірів) або для груп робіт, наданих послуг різного виду використовуються умовні (зведені) одиниці вимірювання обсягів ПРП (умовна банка консервів, умовна пара взуття тощо).
Для енергоємних процесів виробництва (ливарне виробництво, ковка, термообробка, електрозварювання, виробництво стисненого повітря, кисню, водопостачання, опалення, вентиляція тощо) повинні встановлюватись норми питомих витрат ПЕР на одиницю ПРП у натуральному виразі.
На виробництвах, що випускають продукцію широкого та нестійкого асортименту, у будівництві, ремонтних та експериментальних виробництвах, а також на рівні об’єднань, регіону, коли практично неможливо вибрати єдиний показник обсягу ПРП у натуральних чи умовних одиницях, норми витрат ПЕР можуть встановлюватись на одиницю чистої продукції, що виражається у вартісному вимірі (приведеному до незмінних цін).

3. Основні етапи визначення норм питомих витрат ПЕР

Визначення норм питомих витрат ПЕР на підприємствах включають такі основні етапи:
1. Визначається склад технологічних процесів і операцій з виробництва кожного виду ПРП, на виробництво яких використовуються енергоресурси.
2. Визначаються одиниці виміру ПРП. Вони мають відповідати діючим на підприємстві плановим, нормативним документам та статистичній звітності.
3. Визначаються основні цехи, ділянки, агрегати, споживання електричної та теплової енергії яких повністю відносяться на виробництво даного конкретного виду продукції (або на його номенклатурного представника-аналога).
4. Визначаються цехи, ділянки, агрегати, споживання енергії яких розподіляється пропорційно послуг, наданих на виробництво декількох видів ПРП. Визначення і розподіл об’ємів енергоспоживання може виконуватись за рахунок фактично витраченої енергії на виробництво конкретного виду продукції, або на основі диференційованого аналізу об’ємів енергоспоживання (відповідно до структури енерговикористання за окремими технологічними процесами і операціями). (Можливе також визначення частки споживаного енергоресурсу на виробництво конкретного виду ПРП на основі вартісного підходу до розподілу енергоресурсів.).
5. Розробляються матеріальні баланси визначеної продукції, на які розробляються норми витрат ПЕР. (Матеріальний баланс будується на основі діючої на підприємстві нормативної бази витрат матеріальних ресурсів.).
6. Визначається перелік устаткування, яке приймає участь у виробництві конкретної продукції.
7. Визначається схема розрахунку технологічної та загальновиробничої норми питомої витрати енергоресурсів на ПРП за номенклатурою на основі встановлення устаткування, енергоспоживання якого формує технологічні та допоміжні витрати ПЕР.
8. Розробляється схема підготовки вихідних даних для розрахунків норм питомих витрат ПЕР, проводиться збір даних та розрахунки норм питомих витрат ПЕР.
9. Усі розрахунки витрат електроенергії виконуються за показниками виробництва в попередньо визначену «характерну (умовну)» добу як таку, в якій обсяг споживання ПЕР дорівнює середньому за звітний період.

Written By ardeil